Залишки великої кількості борошна, яким 3000 років, були виявлені польсько-вірменською групою археологів у Мецаморі у Вірменії, повідомляє Nauka w Polsce.
“Борошно збереглося у вигляді світлих плям. На перший погляд це було схоже на злегка обгорілу золу. Завдяки флотації (промивання) ми довели, що це борошно, а не зола”, – розповів РАП керівник дослідження, проф. Кшиштоф Якубяк з факультету археології Варшавського університету.
Професор Якуб’як визнав, що нині борошно – і в основному його залишки “ні на що не годиться”. Воно спресувано в шар товщиною кілька десятків сантиметрів. За оцінками дослідників, спочатку в цьому місці було зібрано до 3,5 тонн борошна. До наших часів, як описує проф. Якуб’яка, збереглося лише «кілька мішків органічного матеріалу.
За словами дослідника, це рідкісна знахідка, але подібні знахідки відомі у Вірменії раніше.
Споруда була велика. Вона складалася з двох рядів із загалом 18 дерев’яних колон, які підтримували очеретяний дах із дерев’яними балками. До нашого часу дійшли лише кам’яні основи колон і добре збережені обпалені фрагменти балок та обшивки даху. Будівля діяла в кінці XI — на початку IX століття до нашої ери.
«Тому це одна з найдавніших відомих споруд такого типу з південного Кавказу та східної Анатолії. Її залишки збереглися настільки добре лише завдяки стародавній пожежі, яка поклала кінець цьому об’єкту», – вважає професор Якубяк.
Ймовірно, будівля була призначена для господарських цілей, тому що було прибудовано кілька печей. Біля них лежала мука. Швидше за все, це було пшеничне борошно, з якого випікали хліб. «Зі кількості збережених матеріалів можна зробити висновок, що виробництво було справді серійним», – додав він.
За словами проф. Якуб’яка, найімовірніше, археологи мають справу з будівлею пекарні, яка згоріла під час пожежі.
У період існування забудови Мецамор займав площу близько 10 га. Місто було оточене фортецею. Згоріла будівля знаходилась у нижньому місті, поза основною мережею укріплень.
Археологам невідомо, хто населяв поселення в той час, оскільки його мешканці не знали писемності. З VIII століття до н. Мецамор входив до складу королівства Урарат – біблійного Араратського царства. Його завоював король Аргішті I.
У період свого розквіту з 4 по 2 тис. до н. поселення займало понад 10 га і було оточене циклопічними стінами. У період раннього залізного віку з XI по IX століття Мецамор розрісся майже до 100 га. Центральну частину у вигляді фортеці оточували храмові комплекси з сімома святилищами. У той час це був один з найважливіших культурних і політичних центрів долини Аракса. Місце було постійно заселене до 17 століття.
Мецамор – охоронна археологічна пам’ятка зі статусом археологічного заповідника. Розкопки на його території ведуться з 1965 року.
Останній сезон досліджень відбувся у вересні та жовтні 2022 року.
Читайте також: У 7000-річній гробниці в Омані археологи знайшли десятки доісторичних скелетів.
