В давні часи лікарі були некорумповані, але безжальні
Саме таке враження справляють лікарі минулого — зважаючи на те, які методами та ліки вони застосовували. Про це пише businessviews.
Кровопускання
Протягом тисячі років лікарі дотримувались переконання, що хворобу провокувала “погана кров”. У Римі впливові лікарі, такі як Гіппократ і Гален, стверджували, що людське тіло наповнюється чотирма основними речовинами — жовтою жовчю, чорною жовчю, мокротою та кров”ю. За їх переконанням, ці рідини в організмі мали бути в рівновазі для збереження здоров”я. Тому у хворих часто діагностували надлишок крові. Щоб відновити гармонію в тілі, лікар просто розрізав вени та зливав частину крові у посудину. У деяких випадках використовувались п”явки.
Середньовічні лікарі практикували кровопускання для лікування всього: від болю в горлі до чуми. Деякі перукарі навіть надавали цю послугу разом зі стрижкою і голінням.
Попри те, що від втрати крові можна було легко померти, кровопускання широко використовувалось у медицині навіть у 19 сторіччі. Практика пускати кров перестала застосовуватись після того, як нові дослідження показали, що вона може принести більше шкоди, ніж користі.
Трепанація черепа
Ця форма хірургії, яку почали використовувати близько 7 тисяч років до нашої ери, є однією з найстрашніших. Цивілізації у всьому світі займалися трепанацією — свердлінням отворів у черепі.
Дослідникам лишається тільки розмірковувати про те, як і чому вперше використали цю жахливу форму хірургії черепу. Вважають, що це може бути певна форма племінного ритуалу або навіть метод звільнення від злих духів, які, вважалось, охоплювали хворих чи людей з розладами психіки.
Є також думка, що це була традиційна хірургія, яку використовували для лікування епілепсії, головного болю, абсцесів та тромбів. Трепановані черепи, знайдені в Перу, свідчили також про те, що це було звичайне невідкладне лікування для очищення від кісткових фрагментів, що залишилися після переломів черепа.
Лікування ртуттю
Ртуть відома своїми токсичними властивостями, але колись використовувалась як загальний еліксир і звичайні ліки. Древні перси та греки вважали її корисною маззю, а китайські алхіміки другого століття вірили у те, що рідка ртуть і сульфід червоної ртуті мають властивість збільшувати тривалість життя і життєздатність.
Деякі цілителі навіть обіцяли, що, споживаючи пиво з вмістом отруйної ртуті, сірки та миш”яку, їхні пацієнти отримують вічне життя і здатність ходити по воді. Однією з найвідоміших жертв цієї терапії був китайський імператор Цінь Ши Хуан-ді, який нібито помер після вживання таблеток ртуті, які мали зробити його безсмертним.
З епохи Відродження до початку 20-го століття ртуть також використовували як популярний засіб від венеричних захворювань, таких як сифіліс. Поки деякі лікарі стверджували, що лікування інфекції важкими металами успішне, пацієнти часто гинули від ураження печінки та нирок, спровокованого ртуттю.
Лікування канібалізмом
Страждаєте від постійного головного болю, м”язових спазмів або виразки? У давні часи лікар міг прописати еліксир, що містить людську плоть, кров або кістку. Так звана “трупна медицина” була тривожною практикою протягом сотень років.
Римляни вірили, що кров загиблих гладіаторів може вилікувати епілепсію, а аптекарі 12-го століття були відомі тим, що зберігали запас “порошку мумій” — моторошний екстракт, виготовлений з мумій, поховання яких розграбували в Єгипті.
Англійський король 17-го століття Карл II був відомий тим, що користувався методом “Королівських крапель” — настоянка для відновлення, яку виготовляли з розваленого людського черепа та спирту.
Ці канібальські ліки вважали магічними. Вважалося, що поїдаючи останки померлого, пацієнт також вживав частку його духу, що допомагає підвищити життєздатність. Метод лікування визначали залежно від типу хвороби — черепи використовували, щоб позбутися мігрені, а людський жир — від болю у м”язах.
Процес добування таких ліків також вражав. У деяких випадках хворі відвідували страту, сподіваючись отримати чашу крові щойно убитого.
